Олексій Максименко навічно у строю. Вінницька громада прощається з Героєм

Сьогодні, 6 квітня, Вінницька громада проводжає в останню путь Олексія Максименка. Воїн повернувся додому на щиті. Останній бій нацгвардієць прийняв під Роботиним Запорізької області.

Олексій Олексійович народився 28 грудня 1976 року у Вінниці. Навчався в місцевій школі. Після випуску вступив до кооперативного коледжу, здобувши фах товарознавця. Понад 20 років працював у Замостянському РЕС електромонтером. Життя Олексія Олексійовича змінила повномасштабна війна.

«Він хотів піти добровольцем ще 24 лютого 2022 року. Проте через стан здоров’я ненадовго затримався вдома. І врешті-решт пішов на фронт трохи пізніше, 4 березня. Він був такий: бачив мету і ніщо не могло його зупинити», – говорить Валентина, дружина Героя.

Олексій Олексійович воював у складі 14-ї штурмової бригади «Червона калина». Служив помічником гранатометника на Запорізькому напрямку. Загинув 29 серпня 2023 року під Роботиним. Олексію назавжди залишилось 47 років.

«Чоловік був патріотом. Казав: якщо не я, то хто. Краще, щоб я пішов захищати, а не наші діти, онуки», – згадує дружина.

У воїна залишились дружина, донька, зять та маленький онук.

«Олексій ніколи не жалівся. Говорив: у мене все добре, а ти дивися за внучком. Олексій ніколи не відмовляв у допомозі та завжди допомагав своїм колегам по роботі. Саме через доброту цінувався серед колективу. Друзі та рідні завжди могли покластись на нього і були впевнені, що він ніколи не відмовить. Олексій був надійним батьком, другом та дідусем, ми назавжди будемо пам‘ятати та нести світлу пам‘ять про нього. А його відважна мета захистити нашу родину та стати на захист країни завжди буде у нашій пам‘яті на ніколи не забудеться. Дякуємо йому за все. Любимо, сумуємо та пам‘ятаємо», – говорять дружина та дочка полеглого воїна.

6 квітня о 12:00 відбудеться відспівування у Спасо-Преображенському соборі. О 13:00 – прощання за адресою вул. Шевченка, 7. Близько 13:30 Героя поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.