Маленькі за віком, великі за грою: юні футболісти з Вінниці стали абсолютними чемпіонами України

За цією перемогою – тренування, характер, серії пенальті, ніч в укритті під час масованого обстрілу Києва, підтримка батьків і цілий ліцей, який вболівав за своїх хлопців навіть на відстані.

З 1 до 5 червня команда ліцею №2 змагалася з найсильнішими шкільними командами з різних регіонів України. Позаду – напружені матчі, сильні суперники, півфінал із рахунком 5:1 проти команди з Черкащини та фінальна гра з командою з Дніпра, де переможця визначила серія пенальті.

У рідному ліцеї за хлопців переживали всією шкільною родиною. Матчі транслювали на YouTube, тож учителі, однокласники й батьки стежили за грою майже наживо. У батьківській групі не стихали повідомлення: переживали за кожен момент, перепитували рахунок, підтримували одне одного і шалено раділи кожному голу.

«Ліцей №2 цього року представляють на всеукраїнському рівні одразу дві команди: дівчата-баскетболістки 8–9 класів та хлопці-футболісти 3–4 класів. Дівчата вирушають на змагання 29 червня, і ми дуже віримо в їхній високий результат. А хлопці вже повернулися додому з абсолютною перемогою. Вони змагалися з 1 до 5 червня і привезли до Вінниці золото», – розповіла директорка ліцею №2 Ірина Михайлова.

Хлопчики прийшли до цієї перемоги не випадково. Кожен із них займається футболом і поза школою, багато хто грає у дитячих футбольних клубах. Та вирішальною стала не тільки індивідуальна майстерність, а й уміння бути командою.

«Це, звісно, дало свій результат. Але футбол – командна гра. Яким би сильним не був кожен окремий гравець, без уміння чути одне одного перемоги не буде. І тут великий респект нашому тренеру Валентину Олександровичу Околіту. Він зміг об’єднати цих дітей у справжню команду. У футболі інколи вчасно віддати пас не менш важливо, ніж самому опинитися біля воріт і забити», – зазначила директорка ліцею.

Для цих дітей виступи, переїзди, змагання й потреба швидко зібратися не стали чимось новим: частина з них уже має досвід конкурсів і поїздок. Та всеукраїнський футбольний фінал став для команди окремим випробуванням.

«За весь турнірний шлях: міський, обласний і всеукраїнський етапи, хлопці мали лише одну поразку. Це сталося після ночі масованого обстрілу Києва, коли діти майже не спали й перебували в укритті. Але вони змогли зібратися, повернутися у гру і взяти реванш. Всеукраїнський етап був дуже складним: команди з різних регіонів приїхали сильні й добре підготовлені. Тому не дивно, що кілька матчів вирішувалися у серії пенальті. І саме там наші хлопці показали характер. Вони витримали напругу, зіграли командно і забрали свою перемогу», – додала директорка ліцею №2.

Окремо у ліцеї говорять про підтримку родин. Саме батьки були поруч із дітьми у найтривожніші моменти турніру.

«Ця перемога – праця всієї команди: дітей, тренерів і батьків. Окремо хочу сказати велике спасибі мамам і татам. Бо це був Київ, масований обстріл, повітряні тривоги. Увечері мами вже зібрали валізи, а вранці тати їх розібрали й сказали: “Хлопці, на тренування. Мам беремо на себе”. Батьки підтримали дітей у дуже непростий момент. Ми ночували в укритті, стелили ковдри, матраци, майже не спали. І саме після тієї ночі команда зазнала єдиної поразки за весь турнірний шлях. Але хлопці зібралися і довели, що вони справжня команда», – розповіла директорка.

Тренер команди, вчитель фізичної культури ліцею №2 Валентин Околіт каже: фінал був дуже напруженим. Вінничани мали перевагу у два м’ячі, однак суперники змогли зрівняти рахунок. Далі все вирішували пенальті.

«Фінал був дуже напруженим. До вирішальної гри ми дійшли через серію пенальті: перемогли команди з Львівщини та Тернопільщини, а у фіналі зіграли з Дніпром. Було непросто, але хлопці трималися командою, підтримували одне одного і боролися до кінця», – розповів Валентин Околіт. У вирішальний момент діти змогли зібратися, хоча напруга була дуже високою.

«Ми відповідально поставилися до свого завдання і, думаю, виконали його на всі сто відсотків. Усі викладалися на повну, справилися, тому й маємо такий результат», – по дорослому розповідає воротар Юрко Бібляк. Не менш важливою для команди була підтримка. У фіналі за вінничан гучно вболівали не тільки свої.

«Особливо дякуємо дівчатам з Літинського ліцею – вони дуже вболівали за нашу команду. А ще перед кожною грою наші однокласники надсилали відео, і це додавало нам жаги до перемоги», – зазначає Юрко Бібляк.

Для самих футболістів ця перемога – море емоцій і спогадів. Хлопчина додає – на полі було напружено, але саме настрій і старання допомогли хлопцям вистояти.

«Перемогли завдяки настрою і тому, що старалися. Гра була дуже напружена: динаміка, драйв, пенальті. Я задоволений результатом. Після перемоги було дуже радісно», – поділився Юрій.

Капітан команди Орест Пашков у футболі лише кілька місяців, але вже тримає лідерську планку. Каже, капітан має підтримувати хлопців і нагадувати, що гра триває до останньої секунди.

«У команді я близько трьох місяців. Бути капітаном – круто, бо почуваєшся лідером. Я підтримую хлопців, щоб вони не розслаблялися. Кажу їм на все поле: “Не розслабляємось!”. Футбол дає мені радість. Погані емоції відкидаю вбік і граю у своє задоволення. Для мене футбольна погода – це навіть сильний дощ», – розповів Орест Пашков.

Вони ще зовсім юні, але вже мають те, з чого починається великий футбол: характер, команду, дисципліну і бажання грати для перемоги. Колись із таких дитячих матчів, тренувань у будь-яку погоду та перших шкільних кубків починали й великі українські футболісти – ті, хто згодом виводив Україну на світові стадіони й говорив про свою країну не лише грою, а й позицією. Хочеться вірити, що серед цих хлопців ростуть майбутні спортсмени, які ще прославлятимуть свій ліцей і Вінницьку громаду, а ще нашу Україну.

Тепер чемпіонський кубок у Вінниці, в ліцеї №2. Там, де за хлопців уболівали всім серцем, чекали новин після кожної гри й зустрічали вже не просто учнів, а абсолютних чемпіонів України.