Назавжди 35-літні: сьогодні Вінниця проводжає у вічність Захисників України Руслана Максімова та Олександра Вовка

Руслан Максімов став у стрій на початку повномасштабного вторгнення. Служив у військовій частині 3017 Національної гвардії України. Брав участь у пекельних зіткненнях із ворогом на Донецькому, Запорізькому, Харківському напрямках. Загинув 24 грудня поблизу с. Новопокровське під час виконання бойового завдання.

«Попри відсутність армійського досвіду у минулому, Руслан швидко опанував військову справу, став розвідником. Не раз рятував поранених побратимів із поля бою. При цьому сам був щонайменше двічі на волосині від смерті, отримавши важкі травми. Але постійно повторював, щоб із ним не сталося, потрібно продовжувати жити – заради пам’яті, заради самого життя…» – розповідає дружина полеглого Героя.

Від свого народження Руслан Максімов проживав у Вінниці. Закінчив у місті 11-ту школу, а потім здобув фах автослюсаря у Вищому професійному училищі №11 та вивчав автомобільну справу у Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій. Довгий час до війни працював на підприємстві «Барлінек». Рідні згадують його як надзвичайно трудолюбивого та наполегливого, доброго та чуйного.

Церемонія прощання із Русланом Максімовим відбудеться у ритуальній залі за адресою: вул. Генерала Арабея, 1. Початок о 12:00 год. Чин поховання – о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Олександр Вовк до повномасштабного вторгнення працював каменярем, був люблячим чоловіком та батьком двох дітей – шістнадцятирічного сина та дворічної донечки. Пішов боронити Батьківщину за власним покликом. Поповнив лави військової частини А4962 у жовтні цього року. На жаль, 23 грудня життя воїна обірвала важка недуга…

«Я чоловік, я повинен захищати свій дім…» Ці слова були останніми, які Олександр залишив мені у месенджері, – каже дружина. – Від початку великої війни чоловік рвався у бій, хотів захищати країну. Це був його свідомий вибір».

А у юному віці випускник 22-ї школи Олександр Вовк певний час шукав своє покликання. Здобув професію кухара-кондитера у Вищому професійному училищі №4, а згодом вивчив готельно-ресторанну справу у Вінницькому відокремленому підрозділі Київського національного університету культури і мистецтв, утім по-справжньому до душі припала робота з камінням. Тут він був і майстром, і митцем.

Попрощатися із Олександром Вовком вінничани зможуть о 14:00 год. у ритуальній залі за адресою: вул. Генерала Арабея, 1. Поховають воїна о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Схиляємо голови та щиро вклоняємось рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!