Робив усе, щоб Україна лишалася вільною: Вінниця 30 березня проводжає у вічність військового Олександра Сірика на псевдо «Матрос»

Олександр Сірик у складі добровольчого батальйону УНСО брав участь у бойових діях на сході країни з 2014 року. Був розвідником, пройшов багато гарячих точок в АТО/ООС. Згодом залишився у Збройних Силах України за контрактом. На службі й зустрів повномасштабне російське вторгнення. У званні сержанта із позивним «Матрос» воював у лавах 120-ї окремої бригади територіальної оборони, а віднедавна – 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Загинув 23 березня на покровському напрямку. Йому навічно залишилося 55 років.

«Був мужнім та хоробрим, з холодною головою та гострим розумом, ніколи не панікував – так згадують про нього побратими, чимало з яких висловлюють сьогодні співчуття з приводу важкої втрати. Такою вона є й для них, – розповідає донька полеглого воїна Анастасія. – Пишуть, що на війні батько завжди хотів всім допомогти та підтримати, адже добре розумів цінність життя та його непередбачуваність».

Власне саме таким було життя й у Олександра Сірика. Він народився 21 грудня 1969 року у Вінниці. Після закінчення школи відслужив у армії та здобув освіту в морехідному училищі, адже з дитинства марив морем. Звідти надалі й закріпилося псевдо «Матрос». На відміну ж від нього, своє життя Олександр будував на суші. Свого часу працював майстром з ремонту автомобільних салонів, займався оздоблювальними роботами у квартирах, здійснював автоперевезення в Європі тощо. Разом із дружиною плекав двох дітей та бавив двох онучок.

«Олександр ніколи не опускав руки, він любив та цінував кожну хвилину життя. Був для нас усіх надійною опорою, люблячим та мудрим чоловіком та батьком. Навіть у складні часи його ніколи не зраджувало чудове почуття гумору, – каже дружна Небесного Воїна Світлана. – Він все вирішував миром, але тільки не тоді, коли на країну напав ворог. Тож у перші дні, просто зібрав необхідні речі та рушив на війну…»

Церемонія прощання з Олександром Сіриком відбудеться сьогодні о 10:00 – за адресою: вул. Батозька, 12 (колонна зала №2) та об 11:40 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору (вінничан просять зустріти воїна живим коридором, траурна процесія в 11:15 рушить центральними вулицями міста).

Поховають оборонця о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам'ять та слава Герою!