Освіта міста: Завідуюча ДНЗ №67
Керування дозволамиКерування дозволами

Завідуюча ДНЗ №67

UGO88539451.jpg

Баглай Людмила Вікторівна народилася 25 серпня 1959 року у місті Вінниці в сім'ї службовців.

В 1966 році вступила до першого класу Вінницької середньої школи №5, яку закінчила у 1976 році.

В 1978 році вступила на філологічний факультет Вінницького державного педагогічного інституту ім. М. Островського, який закінчила у 1983 році.

З 1977 року працювала в дошкільному виховному закладі №30 вихователем.

В 1999 році призначена завідуючою дошкільним навчальним закладом №67.

Завідувачка - взірець для наслідування своїм підопічним: від її ставлення до роботи найчастіше залежить і ставлення співробітників до педагогічного і виховного процесу. Але все одно, не дивлячись на всі труднощі і обтяження цієї посади, вона зробила свій вибір.

У системі дошкільного виховання працює понад 27 років. Починала свою педагогічну діяльність вихователем. Чому взагалі обрала цю професію? Мабуть тому, що дуже любить дітей. Вважає, що кожна дитина - це особливий світ. Пізнати його може той, хто вміє разом з малюком розділити його прикрощі і тривоги, радощі й успіхи.

Саме такою вона була, коли в 1983 році отримала диплом про вищу педагогічну освіту і перспективу роботи в дитячому садку.

Кожен вихователь - неповторна особистість зі своїми сильними і слабкими сторонами. Він завжди у стані пошуку: якщо у нього великий і багатий педагогічний досвід, він прагне поділитись ним, якщо цей досвід недостатній - перейняти кращий досвід інших і збагатити ним власний. В цьому перевага колективу.

Ось так крок за кроком Людмила Вікторівна  утверджувалась у своїй професії. Діти для неї - джерело творчості і наснаги, колектив - скарбниця мудрості, педагогічного досвіду. І коли її кандидатуру було затверджено на посаду завідувачки, він підтримав її, допоміг утвердитися як керівнику.

Про себе пише так:

"З 1999 року я отримала посаду завідувачки дитячого садочка № 67, колектив якого постійно працює у творчому пошуку. Робота йде злагоджено, тому що відносини побудовані на основі діалогу, взаємоповаги, довіри і атмосфери спільної радості успіхам.

Я можу з впевненістю сказати, що мій колектив - моя гордість.

"В житті, як на довгій ниві", кожен день приносить нам багато несподіванок, і ніхто з нас не застрахований від помилок.Зрозуміло, посада керівника дуже важка і вимагає від людини, що займає її, рішучості і впевненості. Керівник, щодо мене, - це передусім психолог, який знає людей, вміє створити такі умови, що стимулюють у кожного співробітника інтерес до роботи, бажання досягти високих результатів. Тому я керуюсь принципом: "якомога більше вимоги до людини, і якомога більше поваги до неї" (А.С.Макаренко)".