Новини Управління Держгеокадастру у м. Вінниці Вінницької області: 17 червня - Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами
Керування дозволамиКерування дозволами

17 червня - Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами

17 червня 1994 року в м. Париж, Франція, була прийнята Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням та посухами, яка набрала чинності 26 грудня 1996 року.

Метою Конвенції ООН є консолідація світових зусиль для боротьби з різними видами деградації земель під впливом природних та антропогенних чинників.

Саме тому, в 2002 році Україна приєдналася до Конвенції (Закон від 04 липня 2002 року №61-IV). 21 грудня 2010 р. Верховна Рада України прийняла Закон України №2818-VI «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», яким у тому числі передбачені питання боротьби з деградацією земель та досягнення цілей екологічно збалансованого землекористування.

В рамках Конвенції, опустелювання розглядається не як процес утворення пустель, а як будь-яка деградація земель під впливом природних чи антропогенних чинників. Саме тому, сторонами Конвенції на сьогодні є 193 країни світу. Відтоді щорічно 17 червня в світі відзначається Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою.

Всесвітній день боротьби з опустелюванням і засухою покликаний звернути увагу людей на необхідність міжнародного співробітництва для ефективної боротьби з опустелюванням і засухою в природі. Цей процес змушує бити тривогу багатьох вчених, оскільки він загрожує навколишньому середовищу нашої планети.

Для України ця проблема є дуже актуальною і проявляється переважно у областях степової зони. Землі країни зазнають суттєвого впливу деградаційних процесів, серед яких найбільш масштабними є ерозія, забруднення, підтоплення територій. Винос поживних речовин з ґрунтів в землеробстві постійно перевищує їх надходження, а щорічні втрати гумусу становлять 0,65 тон на гектар.

Високий рівень розорюваності угідь, в тому числі на схилах, значне розширення посівів просапних культур та практично повне припинення виконання комплексу робіт по захисту ґрунтів, порушення системи обробітку ґрунту приводить до погіршення стану земель. В результаті використання важкої техніки відбувається ущільнення ґрунту, розвиваються ерозійні процеси, надмірне використання добрив призводить до засолення ґрунтів.

Ефективними заходами боротьби з опустелюванням, деградацією земель та антропогенним впливом на навколишнє природне середовище являється збільшення лісистості, розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни, а також встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

Основними забруднювачами ґрунту є пестициди, мінеральні добрива, відходи виробництва, нафта і нафтопродукти, газодимові викиди промислових підприємств.

У світі щорічно виробляється більше мільйона тонн пестицидів. На сьогодні вплив пестицидів на здоров'я населення багато вчених прирівнюють до впливу на людину радіоактивних речовин. Достовірно встановлено, що застосування пестицидів, поряд із деяким збільшенням врожайності, супроводжується зростанням видового складу шкідників, погіршуються харчові якості і збереження продукції, втрачається природна родючість.

Не зайвим буде нагадати землекористувачам, що перед землею у них є обов’язок – зберегти її родючість для нащадків. Дбайливе ставлення до землі потрібно популяризувати.

Коли в суспільстві йде мова про споживання екологічно чистої сільськогосподарської продукції – це повинно лише спонукати товаровиробників до збереження родючості ґрунтів.

Питання охорони земель в умовах загострення екологічної ситуації в Україні має стати одним з найважливіших напрямків державної політики, оскільки поліпшення стану землі відкриває значні резерви збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і забезпечує суттєве оздоровлення екологічних умов життя людини.

На сьогодні, кількість землевласників та землекористувачів в Україні перевищує 25 млн. осіб. Тому розв’язання проблем деградації земель та опустелювання можливе лише за умови поєднання зусиль органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, наукових установ та експертів, неурядових організацій з тими, хто безпосередньо господарює на землі.